Стрит-арт в Десятинном переулке стрит-арт

Мурал находится в Десятинном переулке, рядом с Пейзажной аллеей, Национальным музеем истории Украины и остатками фундамента Десятинной церкви. Автор стрит-арта – художник из Аргентины Франко Фасоли. В процессе создания мурала не утихали споры по поводу его уместности в историческом сердце Киева. Автор многих скульптур на Пейзажной аллее Константин Скритуцкий сообщил, что на эту стену были другие планы: был разработан проект украшения этой стены мозаичным изображением Десятинной церкви. Но, несмотря на негодование активистов, мурал был завершен. Он выполнен в стиле мексиканской мифологии. На рисунке изображен человек с головой орла, в руках он держит украинский флаг. Мурал можно увидеть на торцевой стене жилого дома №7.

 

Название: Стрит-арт в Десятинном переулке
Дата: сентябрь 2015
Адрес: Киев, Десятинный переулок, 7
Автор: Франко Фасоли

 

Стрит-арт в Десятинном переулке на карте Киева

комментарии

  1. Киевлянка

    Мексиканская мифология в сердце Киева, там, «откуда есть пошла земля Русская» — апофеоз неуместности. Да и выполнена работа неряшливо, и художественная ее ценность весьма спорна.

    1. Олекса з Київа

      Господи, люди!
      Щойно ще й побачив оту саму Десятинну Церкву, яку «активісти» там хотіли розташувати!
      З тексту здавалося, що вони хочуть розмістити хоча б рекоснтрукцію АВТЕНТИЧНОГО вигляду церкви — тобто такою, якою вона там була в Х — ХІІІ сторіччях, за часів Київської Руси (нехай і гіпотетично, використавши котрусь із наукових реконструкцій).
      А вони серйозно хотіли усобачити (даруйте, але іншого слова просто не знаходиться!) оту почвару, котра не лише не відповідала історичній дійсності не мала художньої цінности, а й паскудила ландшафта?
      Такого дрімучого варварства, і врешті неповаги до історичного середовища, до Народу і Держави — коли нам намагаються вдруге впарити офіціозно-імперський, ЦІЛКОМ ШТУЧНІЙ(!!!) «стиль», котрий нахабно й по-хамськи нав’язувався Українцям одіозними колонізаторами — ще варто пошукати!
      Яке там «історичнє середовище»?!
      Абсолютня фальшивка, яка не мала нічого спільного з історичною реальністю (а якщо й мала — то хіба що за відомим принципмо, що «навіть найбільше зло завжди містить у собі якусь частку Істини»), та й до того паскудила ландшафт, давила» реального шедевра — Андріївську Церкву, — тепер оголошується «частиною історії»!
      Всі краєзнавці сходяться на тому, що вона там геть була не до місця, і її архітектурно-мистецька, естетична цінність, м’яко кажучи, сумнівна — а її зо всіх сил прагнули усобачити хоч на мурала!
      Подумати тільки, що люди мелють іноді!
      Так люди добрі! Коли на те пішло, то прапори Третього Рейху та СРСР, які висіли свого часу на офіційних спорудах Київа — «ЦЕ Ж ТАКОЖ ІСТОРІЯ»! І хтось із цих «активістів» та місцевих мешканців (глибокі знавці історії та культури знайшлися!) буде завстрадомагатися і їх встановлення — «адже це теж, мовляв, наша історія»!
      Коли ж уже покладено буде край цим маразмам?!..

  2. Олекса з Київа

    Якщо вже так казати, то чимало муралів мають «весьма спорную» художню цінність, беручи до уваги нехтування пропорціями. А якщо йдетсья про абстрактній стиль — то я сам не є його прихильником. Але знаєте, ЗАКОН ДЛЯ ВСІХ ОДИН: Ви б у такому разі мусіли згадати й інші мурали, виконані в абстрактньому стилі.
    Дивно, що численніх активістів обурює присутність мексиканських мотивів, і (підозрюю) нормально сприймаються АБСОЛЮТНО ЧУЖІ архітектурні почвари, зводжувані московським так званим «патріархатом» (реально — відділом ГРУ). Втім, як і інші прояви цілковито чужого нам «русскава міра», хоч про його чужорідність, здається,в же всім роумним людям начебто донесли. Знов-таки: закон має буть для всіх один. Російські шовіністичні гасла (слід уточнювати, якщо маєте все ж на увазі Русь-Україну) — ОСЬ ЦЕ НАСПРАВДІ Є «АПОФЕОЗ НЕУМЕСТНОСТИ»; причім будь-де.
    Перш ніж казати про «апофеоз неуместности» самого малюнка, варто б хоч спробувати заглибитися в його ідею (чого, я так розумію, з протестуючих ніхто зробити і не намагався). Інакше б помітили, крім україського прапора загальний характер сюжету, там зображеного (на постать із прапором з різних боків лізуть, я б сказав, доволі сумнівні «особини» з незрозумілими намірами…) є вельми актуальнім для наших реалій.
    Що ж стосується колористики та миловидности (наскільки вона, звчиайно, доступня для абстракції), то поважних підстав сікатися не бачу.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *